Увійти | Реєстрація

01 Кладовище кораблів

Темрява. Ви знаєте, що буває після смерті? Ні? То я вам розповім. А нічого не буває, лише темрява. Розум не відчуває тіла і перетворюється на крапку, і це остання крапка у вашому житті. Я померла, а точніше, мене вбили, хоча я була і не проти.

Що сказати про себе? Я сирота. Ходила на курси по самообороні. Навчилася метати гострі предмети, а особливо кухонні ножі. Колись я гуляла з хлопцем, і нас оточила банда гопників. Насправді, їх підіслав якийсь бандит, якому мій хлопець заборгував грошей. У бійці мого хлопця вбили отруєною заточкою. Мені нічого не залишалось, як вбити всіх гопників і тікати. Звісно, мене шукала поліція і бандити з різних причин. Я маскувалася на скільки вистачало ресурсів, крала гроші та вбивала бандитів. В решті решт, мені це набридло, і я здалася одному з кілерів, що йшов по моїх слідах. Кілер поцілив мені у серце, а далі - та сама темрява.

До речі, в житті мене звали Ірою. Я не знаю, скільки я перебувала у тій темряві. Не було ані зустрічі з богом, ані потрапляння у рай або пекло. Лише через деякий час я зрозуміла, що середовище змінилось. Навколо мене, все ще була темрява, але вона не була такою ж порожньою, як раніше. Я почала вдивлятись у темряву і, як кажуть, темрява дивилась на мене. Як виявилося, я потрапила у віртуальне середовище космічного корабля і тепер дивлюся на себе через відображення на віртуальній стіні. Дивно, але схоже, що я виглядаю так само, як і на Землі у минулому житті. Дівчина двадцяти років з чорним волоссям до талії, слов'янське облича і струнке спортивне тіло. На мені був чорний комплект одягу з футболки, штанів і кросівок, що я носила при смерті. Навколо мене плавали вікна з жовтими і червоними повідомленнями. Можливо, саме тут померла колишня душа цього корабля.

Я намагалася викликати панель налаштування віртуального середовища і, на диво, мені це вдалося. Я налаштувала середовище трохи світлішим, а також налаштувала кольорову гамму, взявши за основу чорний і золотий. Тепер, коли я можу нормально роздивитись все навколо, подивимось, про що нам розкажуть ці назойливі вікна.

『Пошкодження/втрата корпуса 95%』

『Відсутнє обладнання...』

『Немає зв'язку з обладнанням...』

『Зіткнення зі стороннім об'єктом...』

『Перетинання зі стороннім об'єктом...』

Таких повідомлені було кілька сотень. Я передивилась їх усі. Як висновок, від корабля залишився лише кокпіт та серверна під ним. Все інше або зруйновано, або відірвалося від корабля і тепер плаває, як окрема сутність. Енергія у серверну поступає по силовому кабелю від реактора, який попав під другу категорію, тобто, окрема частина. У серверній є окремий контейнер з нанітами для ремонту корабля. Я випустила наніти розбирати уламки корпусу, які можна використати. Наприклад, зараз мені не потрібен кокпіт, але вкрай необхідно закріпити реактор відносно серверної. Доречі, пілота чи його залишків у кокпіті не було. Скоріш за все, він чи вона покинули корабель до руйнування.

Тягнути реактор за кабель рівноцінно самовбивству, тому з розібраного кокпіта я зробила щось на зразок лебідки. Також у кокпіті була відеокамера, яку я поставила на приціл лебідки, цілитись і розглядати все навколо. Завдяки огляду через відеокамеру, я склала мапу найближчих уламків. Схоже, я потрапила на кладовище кораблів. У віртуальному середовищі я прибрала всі відсутні частини корабля та пристрої, залишивши перелік останніх, як зразок того, що мені, можливо, знадобиться.

А далі почався довгий процес збору уламків та креативу. Хоча я бачила, як будувати кораблі у комп'ютерних іграх мого хлопця, але у житті все виявилося інакшим та набагато цікавішим. У пам'яті корабля я знайшла схеми корпусів та більшість обладнання для свого класу корабля. Однак враховуючи, чим закінчив мій корабель, потрібно було вигадати щось більш потужне.

Судячи з бази, я була кораблем класу корвет. Це найменший корабель з гіпердвигуном. Меньше за нього лише портові буксири та винищувачі. У більшу сторону від корвета далі йде фрегат, есмінець, дредноут та лінкор. Корвет за звичай купували найманці-одинаки на початку своєї кар'єри, зовсім дрібні торговці та полювальники за головами. Фрегат - найбільш розповсюджений корабель серед цивільних. Фрегатами користуються всі: пірати та найманці, торговці та мандрівники і навіть військові. Тому я вирішила перебудуватись у фрегат. У мене вистачало матеріалу побудувати корпус есмінця або лінкора, але лише корпус. Ще потрібно більше реакторів, двигунів, зброї, боєприпасів та деякого дрібного обладнання.

Звалище було схоже на кільця Сатурна тільки навколо сонця. Планет тут не було, лише деінде можна зустріти кілька астероїдів. Весь інший простір займали уламки кораблів всіх можливих класів та форм. Я була на самому краю цього звалища, отже, скоріш за все, я тут нещодавно. Щоб знайти щось корисне, мені довелося дрейфувати ближче до сонця. У космосі, де гравітація відсутня, притягування уламків працює в обидві сторони. Не тільки уламок летить до вас, але і ви до уламка.

Я не можу сказати, скільки часу минуло з початку будівництва. За відсутності орієнтирів, час наче зупиняється. Серед здобутого більшість складала спалена електроніка та порожні носії інформації. Розбираючи їх на складові, я збирала потрібне мені обладнання. Були і подарунки на кшталт роялів у кущах. Одним з таких подарунків стала схема модульної рейкової гармати, знайдена на окремому носії, що не був під'єднаний до загальної системи корабля. Схоже, його хтось забув. Раніше на моєму кораблі взагалі не було зброї. Схоже, це був зовсім цивільний мирний корабель. Тепер це зміниться.

Рейкова гармата від лінкора стріляє шматками металу і чим довше ствол, тим більша швидкість снаряду, але є ризик перетворити снаряд у желе. Хоча рейкова гармата дуже прожорлива, але знайдена мною модель дозволяє регулювати довжину ствола, вирішуючи обидві проблеми.

Від лінкора мені дістались і інші схеми на кшталт радара, реакторів, двигунів від різних класів кораблів, система життєзабезпечення, вузол зв'язку, кілька систем СРР (свій-чужий), сканер руди та живих істот, гравітаційний промінь для захоплення, лазерна система протиракетної оборони, а також багато схем обладнання на різні випадки від видобутку матеріалів з астероїдів або планет, до будівництва станцій, баз або навіть, цілих міст.

Спочатку я не планувала робити жилий модуль, оскільки мені особисто він не потрібен, але потім вирішила виділити під нього трохи місця на випадок, якщо доведеться перевозити людей. В житті різне трапляється, а заробляти якось треба.

Уламок за уламком, корабель за кораблем, і кладовище кораблів помітно поріділо. Впринанні, у моїх очах. Я вже збиралася покинути це місце, як мою увагу привернув корабель, що був майже біля сонця. Жива істота навіть на кораблі сюди не потрапить, бо занадто спекотно і висока радіація, але мене це не стосується. Виконуючи роль буксира, я відтягла лінкор трохи далі від сонця і розібрала. В середині мене чекав ще один подарунок у вигляді робота-андроїда антропоморфної форми. Звісно, я впевнена, що це була дуже застаріла модель, але переробивши її, я буду виглядати точно, як людина. Замінивши все, що було всередині андроїда та оновивши зовнішність, я створила точну копію себе на основі віртуальної моделі та своєї пам'яті з минулого життя. Дивне відчуття, коли твій розум розділяється між кораблем і андроїдом.

В решті решт, я закінчила розбирати кораблі, запаслася снарядами для рейкотронів, заправила реактори і полетіла до найближчої станції знайомитись з місцевими жителями. Час покинути ці сумні землі... Доречі... А де найближча станція?...